Фізична підготовка

Гра у футбол вимагає всебічної підготовки, що обумовлено часто змінюваними ігровими ситуаціями, пов’язаними з різноманітними динамічними індивідуальними і колективними діями. Футболіст виконує переважно динамічну роботу перемінної інтенсивності — веде безупинну боротьбу за м’яч з великою напругою протягом тривалого часу, застосовуючи всілякі рухи: ходьбу, біг різної інтенсивності з різкими зупинками, поворотами і стрімким прискоренням, стрибки, удари по м’ячу, силові прийоми.

У процесі занять футболом виробляються складні і різноманітні рухові навички, виникають і удосконалюються умовно-рефлекторні зв’язки між корою головного мозку, руховим апаратом і внутрішніми органами, поліпшується координація, прискорюється реакція, підвищується загальний рівень фізичної підготовленості, технічної і тактичної майстерності спортсменів. Це дає можливість футболістам переносити під час гри велике навантаження, швидко і правильно реагувати на зміну обстановки. Гра у футбол сприяє і фізичному загартуванню, підвищенню опірності організму і розширенню адаптаційних можливостей.

Техніка гри

У ході матчу футболістам доводиться зупиняти м’яч, вести його, передавати один одному, бити по воротах і т.д. Якщо гравець виконує ці дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому затрачає зайві зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того, наскільки уміло володіє футболіст усією різноманітністю технічних засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій. Освоюючи техніку, футболісти спочатку вчаться виконувати окремі прийоми і їх поєднання. Велике значення має особисте прагнення того, хто тренується, його наполегливість у роботі. За характером ігрової діяльності в техніці виділяються два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря. Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються різними способами.

Тактика гри

Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдання, що стоять перед командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником, стану поля, кліматичних умов. Організованість у діях команди багато в чому залежить від чіткого розподілу функцій між футболістами.

Воротар повинен досконало володіти технікою гри, уміти правильно вибирати місце, швидко оцінювати обстановку, миттєво визначати напрямок, траєкторію і швидкість руху м’яча, рішуче і вміло керувати обороною. Йому треба поєднати гру "у воротах" з діями "на виходах". Воротар — перший організатор атак.

Захисники повинні вільно володіти всіма елементами техніки гри, уміло протидіяти супернику з м’ячем і без нього, своєчасно взаємодіяти при організації оборони й атаки. Основні вимоги до граючого в захисті: колективно й індивідуально вміло діяти в зоні; своєчасно протидіяти передачам і ударам по воротах, успішно вести боротьбу за верховий м’яч; правильно здійснювати страховку партнерів і воротаря; чітко взаємодіяти, створюючи штучне положення "поза грою".При організації нападу захисники повинні: відкриватися для одержання м’яча від воротаря; після оволодіння м’ячем своєчасно і точно виконувати передачі партнерам; несподівано відкриватися на фланзі чи підключатися в центрі; уміло виконувати подачу чи "простріл" із флангу; завершувати атаку ударом по воротах.

Гравці середньої лінії повинні вміти організовувати атаки, завершувати їх і переходити до оборонних дій на високому рівні виконавської майстерності. Основні дії в нападі: організація переходу від захисту до нападу і подальший розвиток атаки; забезпечення раптовості в розвитку атаки за допомогою переведення м’яча на фланг і швидкісного маневру у відкриту зону; контроль середини поля й активна участь у завершенні атак. Основні дії в захисті: протидії швидкому розвитку у відповідь атаки супротивника за допомогою контролю за ближнім у даній зоні чи персонально закріпленим суперником; протидія передачі й ударам по воротах; страховка партнерів і взаємодія з ними.

Нападаючі повинні вміти поєднувати індивідуальні і групові дії, правильно вибирати позиції, виконувати завершальні атаки в умовах постійного єдиноборства. Основні дії в атаці: розташування на грані положення "поза грою" і своєчасний відхід назад для одержання м’яча; швидкісний маневр по флангу з подальшою передачею чи прострілом м’яча у штрафний майданчик; активна участь у завершенні атак. При переході в оборону нападаючі контролюють дії захисників чи вступають у єдиноборство з найближчим суперником, котрий володіє м’ячем. У захисті беруть участь залежно від ситуації.

Психологічна підготовка

Психологічна підготовка юних футболістів — важливий компонент тренувального процесу. Її особливості визначаються характером ігрової діяльності, правилами гри, напруженістю змагальної боротьби. Психологічна підготовка здійснюється в нерозривній єдності з удосконалюванням техніко-тактичної майстерності і розвитком фізичних якостей. При цьому розв’язуються такі основні завдання:

Навчально-тренувальний процес сприяє формуванню особистості юного футболіста, становленню норм поведінки. Характер людини — це складна особистісна структура психічних рис, що накладають відбиток на етику спілкування з людьми, ставлення до діяльності, на спосіб життя. Формування характеру пов’язане з розвитком світогляду, поглядів, переконань. Сильний характер, воля можуть бути сформовані на основі нервової системи будь-якого типу. Педагогічна майстерність вчителя в тому й полягає, щоб у результаті багаторічного поступового вдосконалювання психічного і фізичного навантаження підготувати учня до свідомого наполегливого подолання виникаючих труднощів. До засобів психологічної підготовки відносяться: засоби виховного впливу (бесіди, преса, мистецтво); спеціальні вправи підвищеної складності; додаткові завдання; участь у контрольних іграх і змаганнях з явно більш сильним чи слабким супротивником; суспільно корисна праця. Методи психологічної підготовки: лекції, бесіди, диспути; особистий приклад учителя; переконання; заохочення (підтримка); обговорення в колективі; доручення; змагальні вправи із завданнями, які поступово ускладнюються; виконання складеного плану.

В наш час психологічна підготовка юних футболістів розглядається як складне поняття, що включає в себе загальну психологічну підготовку і безпосередню психологічну підготовку до майбутнього матчу. Цей поділ трохи умовний, однак виправданий змагальною специфікою ігрового виду спорту. Загальна психологічна підготовка включає в себе виховання дисциплінованості, свідомого підпорядкування своїх дій інтересам команди, ініціативності, творчого ставлення до гри. Одне з найважливіших завдань психологічної підготовки — розвиток і удосконалювання вольових якостей, цілеспрямованості, наполегливості, сміливості, рішучості, стійкості психіки. Ефективні засоби виховання цих якостей — календарні та контрольні ігри й ігрові вправи зі спеціальними завданнями.

Урок - основна форма організації навчання

Урок містить у собі всі характеристики структури навчального процесу: види змісту, методи, етапи засвоєння, їх послідовність і розмаїтість поєднань. Урок фізичної культури, як і уроки з інших предметів, проводять у залі, на відкритих майданчиках або на футбольному полі 45 чи 90 хв. На уроці з футболу діяльністю учнів керує вчитель, котрий створює оптимальні умови для здійснення процесу фізичного виховання. Заняття в спортивній секції школи також організовуються у формі уроку.

Побудувати урок правильно і педагогічно грамотно — значить насамперед найбільш раціонально використовувати відведений на нього час. Організація уроку повинна починатися ще до заняття. У неї входять: дотримання порядку в місцях перевдягання, підготовка інвентарю, виконання черговими своїх обов’язків, тобто формування попередніх умов. Гарна підготовка до уроку визначає високий рівень його проведення — створює позитивний емоційний фон, що сприяє більш інтенсивній і плідній роботі.

Урок, як і інші форми занять фізичними вправами, має три частини — підготовчу, основну і заключну. Центральне місце в початковій стадії уроку займає функціональна підготовка організму до майбутньої основної діяльності. Це досягається за допомогою легко дозованих вправ, що не потребують тривалого часу на підготовку і виконання. Зміст підготовчої частини уроку повинен бути взаємно обумовлений з майбутньою основною діяльністю футболістів па полі. Досягнення головних цілей уроку здійснюється в його основній частині. Вона може мати кілька підрозділів. Найбільш складні завдання, пов’язані з оволодінням нового матеріалу, вирішують на самому початку основної частини уроку. При цьому слід дотримуватись такої послідовності в постановці завдань: ознайомлення, деталізоване розучування, удосконалювання. У заключній частині уроку слід забезпечити спрямоване, поступове зниження функціональної активності організму, для чого підбираються легко дозовані вправи.

Основною формою організації занять із футболу для молодших школярів є комплексний урок. Зі старшими школярами проводяться ще й тематичні заняття. Тематичний урок присвячений одній із тем навчальної програми (фізичній підготовці, техніці, тактиці). На заняттях з футболу доцільно застосовувати в комплексній формі організації занять такі методи: круговий, поточний (для навчання); ігровий і змагальний (для удосконалювання техніки, тактики і фізичної підготовки).
Комплексний урок — це заняття, на якому розв’язується кілька тренувальних завдань:

Слід пам’ятати, що в комплексних заняттях, які найбільш прийнятні для навчання дітей, необхідно чітко розмежовувати розминку і розв’язання завдань з фізичної підготовки в основній частині. У підготовчій частині слід використовувати: вправи з ходьби і бігу; загальнорозвиваючі вправи без предметів і з м’ячами; вправи з подолання комбінованої смуги перешкод; естафети, рухливі і спортивні ігри, елементи футболу. Основна частина уроку повинна передбачати навчання техніко-тактичних прийомів з обов’язковим закріпленням їх у іграх чи ігрових вправах. При цьому основну частину бажано умовно розділити на чотири тимчасових інтервали.

Перший і третій відводяться на вивчення одного й того ж технічного прийому (наприклад, удару внутрішньою стороною стопи), а другий і четвертий — на закріплення цього ж технічного прийому в ігрових вправах чи навчальних двосторонніх іграх. Недоцільно в основній частині уроку розв’язувати більше трьох поставлених завдань фізичної, тактичної і технічної підготовки, тому що анатомо-фізіологічні і психологічні особливості школярів такі, що організм може болісно реагувати на фізичне навантаження в комбінації з освоєнням техніко-тактичних завдань. Тому не можна ставити більше трьох завдань і виконувати їх потрібно, строго дозуючи навантаження. У заключній частині уроку повинні застосовуватися ходьба і біг у повільному темпі, стройові вправи і вправи на увагу, даватися домашні завдання для самопідготовки.

Організація і проведення завдань

Змагання з футболу, незалежно від їхнього масштабу, є невід’ємною частиною навчально-тренувальної роботи. Вони мають величезне значення, тому що стимулюють юних футболістів до удосконалення фізичної, технічної і тактичної підготовки. Велике також і їхнє виховне значення, оскільки змагання розвивають не тільки фізичні якості футболіста, але й морально-вольові: наполегливість, силу волі в досягненні перемоги, колективізм, уміння підпорядковувати особисті інтереси загальним. Сама специфіка змагань (урочистість, присутність глядачів та ін.) спонукає юного футболіста повніше виявляти свої кращі особистісні якості. Змагання — один із найважливіших засобів залучення до занять футболом. Варто мати на увазі, що участь у них позначається на розвитку особистості учасників. Тому змагання треба планувати ретельно, враховуючи особливості віку і підготовленість його учасників.

Правила гри в питаннях і відповідях