Фізична підготовка
Гра у футбол вимагає всебічної підготовки, що обумовлено часто
змінюваними ігровими ситуаціями, пов’язаними з різноманітними
динамічними індивідуальними і колективними діями. Футболіст виконує
переважно динамічну роботу перемінної інтенсивності — веде безупинну
боротьбу за м’яч з великою напругою протягом тривалого часу,
застосовуючи всілякі рухи: ходьбу, біг різної інтенсивності з різкими
зупинками, поворотами і стрімким прискоренням, стрибки, удари по м’ячу,
силові прийоми.
У процесі занять футболом виробляються складні і різноманітні рухові
навички, виникають і удосконалюються умовно-рефлекторні зв’язки між
корою головного мозку, руховим апаратом і внутрішніми органами,
поліпшується координація, прискорюється реакція, підвищується загальний
рівень фізичної підготовленості, технічної і тактичної майстерності
спортсменів. Це дає можливість футболістам переносити під час гри велике
навантаження, швидко і правильно реагувати на зміну обстановки. Гра у
футбол сприяє і фізичному загартуванню, підвищенню опірності організму і
розширенню адаптаційних можливостей.
Техніка гри
У ході матчу футболістам доводиться зупиняти м’яч, вести його,
передавати один одному, бити по воротах і т.д. Якщо гравець виконує ці
дії недостатньо швидко і неточно, то і команда в цілому затрачає зайві
зусилля, що є серйозною перешкодою до досягнення перемоги. Від того,
наскільки уміло володіє футболіст усією різноманітністю технічних
засобів і як їх застосовує, залежить ефективність його дій. Освоюючи
техніку, футболісти спочатку вчаться виконувати окремі прийоми і їх
поєднання. Велике значення має особисте прагнення того, хто тренується,
його наполегливість у роботі. За характером ігрової діяльності в техніці
виділяються два розділи: техніка польового гравця і техніка воротаря.
Кожний із розділів складається з конкретних прийомів, що виконуються
різними способами.
Тактика гри
Тактика гри у футбол реалізується в індивідуальних, групових і
командних діях у нападі і захисті. Тактичні завдання, що стоять перед
командою, вирішуються з урахуванням особливостей ведення гри суперником,
стану поля, кліматичних умов. Організованість у діях команди багато в
чому залежить від чіткого розподілу функцій між футболістами.
Воротар повинен досконало володіти технікою гри, уміти правильно
вибирати місце, швидко оцінювати обстановку, миттєво визначати
напрямок, траєкторію і швидкість руху м’яча, рішуче і вміло керувати
обороною. Йому треба поєднати гру "у воротах" з діями "на виходах".
Воротар — перший організатор атак.
Захисники повинні вільно володіти всіма елементами техніки гри,
уміло протидіяти супернику з м’ячем і без нього, своєчасно взаємодіяти
при організації оборони й атаки. Основні вимоги до граючого в захисті:
колективно й індивідуально вміло діяти в зоні; своєчасно протидіяти
передачам і ударам по воротах, успішно вести боротьбу за верховий м’яч;
правильно здійснювати страховку партнерів і воротаря; чітко взаємодіяти,
створюючи штучне положення "поза грою".При організації нападу захисники
повинні: відкриватися для одержання м’яча від воротаря; після
оволодіння м’ячем своєчасно і точно виконувати передачі партнерам;
несподівано відкриватися на фланзі чи підключатися в центрі; уміло
виконувати подачу чи "простріл" із флангу; завершувати атаку ударом по
воротах.
Гравці середньої лінії повинні вміти організовувати атаки,
завершувати їх і переходити до оборонних дій на високому рівні
виконавської майстерності. Основні дії в нападі: організація переходу
від захисту до нападу і подальший розвиток атаки; забезпечення
раптовості в розвитку атаки за допомогою переведення м’яча на фланг і
швидкісного маневру у відкриту зону; контроль середини поля й активна
участь у завершенні атак. Основні дії в захисті: протидії швидкому
розвитку у відповідь атаки супротивника за допомогою контролю за ближнім
у даній зоні чи персонально закріпленим суперником; протидія передачі й
ударам по воротах; страховка партнерів і взаємодія з ними.
Нападаючі повинні вміти поєднувати індивідуальні і групові дії,
правильно вибирати позиції, виконувати завершальні атаки в умовах
постійного єдиноборства. Основні дії в атаці: розташування на грані
положення "поза грою" і своєчасний відхід назад для одержання м’яча;
швидкісний маневр по флангу з подальшою передачею чи прострілом м’яча у
штрафний майданчик; активна участь у завершенні атак. При переході в
оборону нападаючі контролюють дії захисників чи вступають у єдиноборство
з найближчим суперником, котрий володіє м’ячем. У захисті беруть участь
залежно від ситуації.
Психологічна підготовка
Психологічна підготовка юних футболістів — важливий компонент
тренувального процесу. Її особливості визначаються характером ігрової
діяльності, правилами гри, напруженістю змагальної боротьби.
Психологічна підготовка здійснюється в нерозривній єдності з
удосконалюванням техніко-тактичної майстерності і розвитком фізичних
якостей. При цьому розв’язуються такі основні завдання:
-
Розвиток і формування стійкості психіки в складній обстановці.
-
Формування спеціалізованих сприйнять — почуття часу, почуття м’яча, почуття простору й ін.
-
Виховання вольових якостей юного футболіста.
-
Розвиток спостережливості, уміння швидко і правильно орієнтуватися в мінливій ігровій ситуації.
-
Розвиток пам’яті й уяви, що виявляється в здатності запам’ятовувати
особливості ігрових дій футболістів, в умінні детально уявити можливі
ситуації майбутнього матчу.
-
Розвиток тактичного мислення, здатності швидко і правильно оцінювати
ігровий епізод, приймати ефективні рішення і контролювати свої дії.
Навчально-тренувальний процес сприяє формуванню особистості юного
футболіста, становленню норм поведінки. Характер людини — це складна
особистісна структура психічних рис, що накладають відбиток на етику
спілкування з людьми, ставлення до діяльності, на спосіб життя.
Формування характеру пов’язане з розвитком світогляду, поглядів,
переконань. Сильний характер, воля можуть бути сформовані на основі
нервової системи будь-якого типу. Педагогічна майстерність вчителя в
тому й полягає, щоб у результаті багаторічного поступового
вдосконалювання психічного і фізичного навантаження підготувати учня до
свідомого наполегливого подолання виникаючих труднощів. До засобів
психологічної підготовки відносяться: засоби виховного впливу (бесіди,
преса, мистецтво); спеціальні вправи підвищеної складності; додаткові
завдання; участь у контрольних іграх і змаганнях з явно більш сильним чи
слабким супротивником; суспільно корисна праця. Методи психологічної підготовки:
лекції, бесіди, диспути; особистий приклад учителя; переконання;
заохочення (підтримка); обговорення в колективі; доручення; змагальні
вправи із завданнями, які поступово ускладнюються; виконання складеного
плану.
В наш час психологічна підготовка юних футболістів розглядається як
складне поняття, що включає в себе загальну психологічну підготовку і
безпосередню психологічну підготовку до майбутнього матчу. Цей поділ
трохи умовний, однак виправданий змагальною специфікою ігрового виду
спорту. Загальна психологічна підготовка включає в себе виховання
дисциплінованості, свідомого підпорядкування своїх дій інтересам
команди, ініціативності, творчого ставлення до гри. Одне з найважливіших
завдань психологічної підготовки — розвиток і удосконалювання вольових
якостей, цілеспрямованості, наполегливості, сміливості, рішучості,
стійкості психіки. Ефективні засоби виховання цих якостей — календарні
та контрольні ігри й ігрові вправи зі спеціальними завданнями.
Урок - основна форма організації навчання
Урок містить у собі всі характеристики структури навчального процесу:
види змісту, методи, етапи засвоєння, їх послідовність і розмаїтість
поєднань. Урок фізичної культури, як і уроки з інших предметів,
проводять у залі, на відкритих майданчиках або на футбольному полі 45 чи
90 хв. На уроці з футболу діяльністю учнів керує вчитель, котрий
створює оптимальні умови для здійснення процесу фізичного виховання.
Заняття в спортивній секції школи також організовуються у формі уроку.
Побудувати урок правильно і педагогічно грамотно — значить насамперед
найбільш раціонально використовувати відведений на нього час.
Організація уроку повинна починатися ще до заняття. У неї входять:
дотримання порядку в місцях перевдягання, підготовка інвентарю,
виконання черговими своїх обов’язків, тобто формування попередніх умов.
Гарна підготовка до уроку визначає високий рівень його проведення —
створює позитивний емоційний фон, що сприяє більш інтенсивній і плідній
роботі.
Урок, як і інші форми занять фізичними вправами, має три частини —
підготовчу, основну і заключну. Центральне місце в початковій стадії
уроку займає функціональна підготовка організму до майбутньої основної
діяльності. Це досягається за допомогою легко дозованих вправ, що не
потребують тривалого часу на підготовку і виконання. Зміст підготовчої
частини уроку повинен бути взаємно обумовлений з майбутньою основною
діяльністю футболістів па полі. Досягнення головних цілей уроку
здійснюється в його основній частині. Вона може мати кілька підрозділів.
Найбільш складні завдання, пов’язані з оволодінням нового матеріалу,
вирішують на самому початку основної частини уроку. При цьому слід
дотримуватись такої послідовності в постановці завдань: ознайомлення,
деталізоване розучування, удосконалювання. У заключній частині уроку
слід забезпечити спрямоване, поступове зниження функціональної
активності організму, для чого підбираються легко дозовані вправи.
Основною формою організації занять із футболу для молодших школярів є
комплексний урок. Зі старшими школярами проводяться ще й тематичні
заняття. Тематичний урок присвячений одній із тем навчальної програми
(фізичній підготовці, техніці, тактиці). На заняттях з футболу доцільно
застосовувати в комплексній формі організації занять такі методи:
круговий, поточний (для навчання); ігровий і змагальний (для
удосконалювання техніки, тактики і фізичної підготовки).
Комплексний урок — це заняття, на якому розв’язується кілька тренувальних завдань:
-
а) фізична і технічна підготовка;
-
б) фізична і тактична підготовка;
-
в) технічна і тактична підготовка.
Слід пам’ятати, що в комплексних заняттях, які найбільш прийнятні для
навчання дітей, необхідно чітко розмежовувати розминку і розв’язання
завдань з фізичної підготовки в основній частині. У підготовчій частині
слід використовувати: вправи з ходьби і бігу; загальнорозвиваючі вправи
без предметів і з м’ячами; вправи з подолання комбінованої смуги
перешкод; естафети, рухливі і спортивні ігри, елементи футболу. Основна
частина уроку повинна передбачати навчання техніко-тактичних прийомів з
обов’язковим закріпленням їх у іграх чи ігрових вправах. При цьому
основну частину бажано умовно розділити на чотири тимчасових інтервали.
Перший і третій відводяться на вивчення одного й того ж технічного
прийому (наприклад, удару внутрішньою стороною стопи), а другий і
четвертий — на закріплення цього ж технічного прийому в ігрових вправах
чи навчальних двосторонніх іграх. Недоцільно в основній частині уроку
розв’язувати більше трьох поставлених завдань фізичної, тактичної і
технічної підготовки, тому що анатомо-фізіологічні і психологічні
особливості школярів такі, що організм може болісно реагувати на фізичне
навантаження в комбінації з освоєнням техніко-тактичних завдань. Тому
не можна ставити більше трьох завдань і виконувати їх потрібно, строго
дозуючи навантаження. У заключній частині уроку повинні застосовуватися
ходьба і біг у повільному темпі, стройові вправи і вправи на увагу,
даватися домашні завдання для самопідготовки.
Організація і проведення завдань
Змагання з футболу, незалежно від їхнього масштабу, є невід’ємною
частиною навчально-тренувальної роботи. Вони мають величезне значення,
тому що стимулюють юних футболістів до удосконалення фізичної, технічної
і тактичної підготовки. Велике також і їхнє виховне значення, оскільки
змагання розвивають не тільки фізичні якості футболіста, але й
морально-вольові: наполегливість, силу волі в досягненні перемоги,
колективізм, уміння підпорядковувати особисті інтереси загальним. Сама
специфіка змагань (урочистість, присутність глядачів та ін.) спонукає
юного футболіста повніше виявляти свої кращі особистісні якості.
Змагання — один із найважливіших засобів залучення до занять футболом.
Варто мати на увазі, що участь у них позначається на розвитку
особистості учасників. Тому змагання треба планувати ретельно,
враховуючи особливості віку і підготовленість його учасників.
Правила гри в питаннях і відповідях
-
Чи потрібно відкладати офіційний матч, якщо поперечина воріт зміщена
внаслідок поломки чи неправильного виготовлення і немає можливості
відремонтувати чи замінити її? — Поперечину не можна заміняти мотузкою
чи тросом, аби довести гру до кінця.
-
Чи обов’язково поміщати прапори проти середньої лінії поля? — Ні.
-
Чи обов’язково футбольне поле повинно мати трав’яний покрив? — Бажано,
але не обов’язково. Поле повинно бути рівним, без будь-яких купин, ям і
т.п.
-
Лініями якої ширини розмічають футбольне поле? — Поле розмічають чіткими видимими лініями шириною не більш 12 см.
-
Як розмічається футбольне поле? — Лінії проводять в одній площині з
поверхнею поля, канавки для розмітки лінії робити забороняється.
-
Чи обов’язково вішати сітки на ворота? — В офіційних змаганнях до
стійок, поперечини і поверхні землі позад воріт прикріплюється сітка.
Вона добре закріплюється — так, щоб не заважала воротарю.
-
Якої ширини лінія між стійками воріт? — Ширина лінії воріт між стійками така ж, як і товщина бічних стійок.
|